плачу без причини

Останні кілька місяців помітила, що постійно в напрузі. Наче все нормально — і дитина здорова, і на роботі більш-менш стабільно, але всередині — пусто. Почала з того, що просто не могла заснути ночами. Потім вже дійшло до того, що плачу без причини. Думала, може сезонне, або “пройде само”. Але не проходило. Пішла гуглити, і якось натрапила на тему роботи з психологом.

Було в мене схоже — ніби й нема чіткої причини, а тисне так, що дихати важко. І з рідними говорити нема сил. Я тоді звернувся до Лебедєвої, бо її порадили саме як фахівчиню, яка не "літає в хмарах", а реально допомагає розібратись. Пам’ятаю, як мене зачепило в одному з її текстів, що ми часто втрачаємо зв’язок з собою ще задовго до того, як помічаємо це. Особливо ось тут психолог у Запоріжжі Лебедєва Тетяна є пояснення, чому навіть у близьких стосунках може бути відчуття самотності.

Іноді складається враження, що всі навколо якось справляються, тільки ти один не можеш зібратись докупи. Але потім розумієш, що більшість просто мовчить і тримає в собі. І от тоді вже стає небезпечно — коли здається, що нема куди подітись.